Щаслива юнисть

Ось, наприклад, хто вчився в Академіи в 1910 році: 3 князі, 2 бароки, 168 дворян, 185 дітей військовослужбовців і чиновників, 50 попівських і 72 купецьких синків, 88 дітей почесних громадян, 275 міщан, 260 дітей багатих селян - куркулів. 50 дітей козаків, нижних чинів і різночинців, 11 іноземців.

Це був навчальний заклад для вибраних. Двері графського особняка щільно зачинались перед украинцами, євреями та іншими національностями, які жорстоко пригнічувались у царській Росіи. Суворо заборонялось приймати в Академію жінок. За право навчання треба було платити і тому тільки заможні люди могли давали своим дітям вищу освіту. Для бідних вона була цілком недоступною розкішшю.

Всі ці обмеження знищила Велика Жовтнева соціалістична революція. Сини й дочки могутнього, багатонаціонального народу вільно прийшли вчитись до своєи Академіи.

Прийшов сюди коваль - білорус Василь Микитович Лубяко, якого підготував для учоби в Академіи державний робітничий факультет (на таких факультетах впились у перші роки революціи дорослі, що не дістали середньои освіти).

Василь Микитович Лубяко блискуче скінчив Академію і був залишений при ній для науковои роботи. Незабаром він став професором і почав читали лекціи у тих самих аудиторіях, де так недавно вчився сам.

Зараз Василь Микитович завідує кафедрою організаціи соціалістичного сільськогосподарського виробництва. Талановитий вчений одержав ступінь доктора економічних наук і був обраний дійсним членом Академіи Наук Білоруськои Радянськои Соціалістичнои Республіки. Академік Лубяко веде велику педагогічну і наукову роботу.

В Радянському Союзі такі біографіи нікого вже не дивуют. Вони зустрічаються дуже, дуже часто. І серед вихованців Академіи чимало людей, які за років радянськои влади пройшли великий, чудовий шлях від плуга, верстала до професорськои кафедре, до великом державном і науковои роботи.

Життя самого директора Академіи - Федора Петровича Плато - нова є тому найкращим підтвердженням. Син куховарки, він став видатним ученим, скінчивши ту Академію, якою керує нині.

Якщо раніше в Сільськогосподарській Академіи, як і в інших г.ищих учбових закладах Росіи, могли вчитися лише вибрані, то тепер тут займаються діти робітників, селян і інтелігенціи. З загального числа 2.200 студентів - 585 робітників, 956 селян, 679 службовців.

Якщо раніше сюди й на поріг не пускали представників колись пригнічуваних національностей, то зараз тут вчаться студенти 46 національностей, серед них - 165 украинців, 82 євреи і 38 білорусів.

Якщо раніше було заборонено приймати жінок до Академіи, то тепер тут майже половина всіх слухачів - студентки.

Якщо раніше за навчання треба було платити, то тепер навчання безплатне. Держава видає студентам Академіи стипендіи, щоб молодь цілком присвятила себе заняттям, не думаючи про заробіток. Студенти першого курсу одержують 140 карбованців на місяць, другого - 160, третього і четвертого - 185, пятого - 210 карбованців. Ті, хто вчаться відмінно, зараховуються на персональну стипендію, вони одержують 300 карбованців щомісяця.

Живуть усі студенти в чудових, теплих, світлих гуртожитках, у кожній кімнаті не більше чотирьох чоловік. У своих студентських буфетах і идальнях вони одержують смачні, поживні сніданки, обіди, вечері.

Як і у всі радянські вищі учбові заклади, до Сільськогосподарськои Академіи імени К. А. Тімірязева вступає молодь, що скінчила повну середню школу. Проте, з цього правила зроблені винятки. Молоді колгоспники і колгоспниці, які своєю ческою доблесною працею в сільському господарстві заслужили славу і пошану всього народу, приймаються до Академіи, коли навіть і не мають повнои середньои освіти. їх оточуют особливою увагою. Для них утворено спеціальний підготовчий відділ, на экому вони проходят програму середньои школи. Щоб якнайшвидше підготувати цю талановиту молодь до вступу на перший курс Академіи, з кожним з них викладачі займаються окремо.

Ось, наприклад, колгоспниця - украинка Марина Глоба. Їй 24 роки. В СВОЄМУ колгоспі «Іскра» Чу - тівського району, Полтавськои області вона працювала ланковою на буряковому полі. Вона керувала групою жінок (ланкою), яким було поручено засіви і обробку буряків на одній з польових ділянок. Марина Глоба блискуче справилася з цим ділом і добилась викового врожаю. За це уряд нагородив ни найвищою нагородою - Орденом Леніна. Дівчину, що має чотирикласну освіту, держава направила вчитись до Академіи імени К. А. Тімірязева. Вона відмінно скінчила підготовчий відділ і цього року перейшла на перший курс плодоовочевого факультету.

Знатним людям села, які поєднуют заняття в Академіи з державною діяльністю (декого з них народ обрав депутатами Верховних Рад), створено особливо гарні умови для учоби. Вони живуть в окремих кімнатах. Тим з них, хто має сіми, надано квартири з двох - трьох кімнат. Розмір стипендіи цих студентів становить 350 - 500 карбованців на місяць.

Турбота про завтрашній день не затьмарює життя студентів. Всі вони знают, що, скінчивши Академію, з користю застосуют спои знання в найрізноманітніших галузях квітучого сільського господарства радянськои краини.

Молодим скризь у нас дорога

Ще за часів перебування в школі попалось моє палке захоплення авіацією. З захватом я годиками майстрував паперові планере, клеив з картону фюзеляжі літаків. Я ж і організував перший в нашій краині гуртов шко - лярів - авіамоделістів.

Скінчивши школу, я три роки працював у майстернях Військово - Повітрянои Академіи імени Жуковського. Спочатку робітником, а потім учнем - мотористом. Це пішло мені на користь. Я близько ознайомився з літаками різних систем. Мені стали ясні конструктивні хиби багатьох машин. Ось тоді і спав мені на думку сміливий намір збудувати літак власнои, оригінальнои конструкціи.