З високо піднятою головою, сміливо дивлячись у майбутнє, безмежно віддана більшовицькій партіи і великому Сталіну, іде вперед щаслива молода радянська людина.
Увечері, за чаєм, зібралась сімя старого токаря московського заводу «Серп і Молот» Павла Івановича Кобелевського. Це - звичайна радянська сімя, всі члени яком трудиться. Кобе - левські займают велику, світлу квартиру в новому заводському будинку.
В центрі групи, за столом, сидить глава сіми - Павло Іванович Кобелевський. Йому 59 років. Ось уже 32 роки працює він на одному заводі.
Коло нього (праворуч) - дружина, Пелагея Василівна, ий також 59 років. До останнього часу вона працювала кондуктором трамваю, а тепер одержує пенсію.
Поруч неи, заглибившись у читання газети, сидить молодший, 24 - річний син Павло. Він працює слюсарем на тому ж заводі, в тому ж цеху, де і батько.
Напроти Павла - невістка Ганна Петрівна - дружина старшого сина Кобелевських - Георгія Павловича, начальника цеху металоконструкціи») заводу «Серп і Молот». Георгія Павловича нема за сімейним столом. Він вечерами учиться. До нього приходить додому викладач, з яким він Проходить курс заочного навчання в Інституті господарників. На знімку № 2 Георгій Павлович сфотографований під час занять. Дружина його Ганна Петрівна тимчасово ніде не працює - вона виховує трьох дітей. ни молодший син Вітя сидить на колінах у діда, дочка Ніна - між бабусею і дядьком. Старша - Тамара уместилась разом із своєю тіткою Поліною Павлівною на дивані.
Поліна Павлівна - одна з дочек Кобелевських - працює тянульщицею в сталедротовому цеху заводу «Серп і Молот».
На фото нема молодшои дочки Кобелевських - сімнадцятирічнои Віри, яка працює в конторі наукового інституту. Цього вечора вона пішла до театру.
Бюджет всієи сіми Кобелевських становить 3.125 карбованців на місяць. На ці кошти сімя живе, ні в чому собі не відмовляючи. Квартира гарно умебльована. Під Москвою є дача, де дітвора живе все літо.
Сімя Кобелевських не є винятком. Таких сімей у краині багато. В СРСР ніхто не знає, що таке безробіття. Про це свідчать численні об'яви про попит на робочу силу, які друкуються щодня в радянських газетах. Кілька объяв ми і показуємо на цій сторінці.
В радянській краині цінять, шануют працю кожном людини. - Кращих працівників уряд відзначає високою нагородою. Ордени Радянського Союзу можуть одержали не лише хоробрі воини, які відзначились в бою, але і люди кожном професіи, спеціальності, коли вони сміливо, талановито, любовно роблять доручену им справу.
Почеснои нагороди удостоєні льотчики, які проклали у повітрі нові шляхи, і водолази, що майстерно працюють у морських глибинах. Серед орденоносців у нас є прославлені сталевари, ткачі, поизні машиністи.
З гордістю носить ордени Радянського Союзу самовіддані працівники полів: ті, хто зорав більше за інших на своих тракторах, хто виростив кращих коней, корів, свиней, хто зібрав з колгоспного поля найбільше пшениці, картоплі, цукрових буряків...
Вчений, що зробив важливе відкриття, архітектор, який збудував гарпий будинок, драматичний артист, який зачарував глядачів чудовою гром на сцені, письменник, що випустив талановиту книгу, кожний видатний діяч науки, техніки, мистецтва може дістати високу нагороду уряду.
По заслугах оцінила радянська влада скромну, але чудову працю сільських учителів: понад 4.000 педагогів нагороджено цього року орденами Радянського Союзу.
Є в нас у Союзі орденоносні сіми! Ось одна з них: сімя доменщиків Коробових.
Старший Коробов - батько - колишній робітник, а тепер обер - мейстер доменного цеху металургійного заводу в Донбасі - має два ордени: Орден Леніна і Орден Трудового Червоного Прапора. Такі ж ордени прикрашуют груди його старшого сина Павла Івановича - інженера, заступника Народного Комісара Чорнои Металургіи СРСР. Цього року одержав Орден Леніна і другий син - Ілля Іванович, інженер, директор металургійного заводу. Орденом «Знак Пошани» нагороджено і третього сина - Миколу Івановича Коробова, також інженера, який працює на відповідальній посаді в Наркоматі Чорнои Металургіи.
Ордени в нашій краині можуть одержувати не тільки окремі особи, але й колективи, організаціи, заводи і дивізіи, театре і колгоспи.
В 12-м номере читайте о «последнем поэте деревни» Сергее Есенине, о судьбе великой княгини Ольги Александровны Романовой, о трагической судьбе Александра Радищева, о близкой подруге Пушкина и Лермонтова Софье Николаевне Карамзиной о жизни и творчестве замечательного актера Георгия Милляра, новый детектив Георгия Ланского «Синий лед» и многое другое.