В 1931 році, закінчивши текстильну школу, я поступив підмайстром на Трьохгорну мануфактуру. І дід мій, і батько працювали на ткацких фабриках. Та тільки жили вони в інший час, а тому й інша була в них доля.

Вдень я працював у цеху, а ввечері вчився в текстильному інституті. Через п'ять років я став інженером - техноло - гом і вернувся на Трьохгорну мануфактуру. Спочатку мене призначили завідувачем ситценабивнои фабрики, а потім - через рік - я став директором всього комбінату Трьохгорнои мануфактури, що нараховує 5.000 робітників.

Важко було відразу звикнути до думки, - що ось я, 26 - річний молодий інженер, розпоряджаюсь величезним і складням господарством! Але мені дружньо допомагали порадею, діловою критикою... Багато разів мене запрошували в Кремль на засідання Ради Народник Комісарів. Тут, на засіданнях, де мудро вирішуються найскладніші питання керівництва господарським і культурним життям радянських республік, я вчився мистецтву управління великим радянським підприємством.

Минуло більше року з того часу, як мені довірили директорський пост. Спираючись на дружний колектив комбінату, мені вдалось добились перших успіхів. Тепер ми випускаємо в день 500.000 метрів гарних, міцних тканин.

Уряд відзначив мою роботу. Мене нагороджено орденом «Знак Пошани». Це велика радість в моєму житті.

Голова верховной ради

В одному з кабінетів будинку колишнього Білостокського воєводства сидить за столом молода жінка. Вона одягнена в строгий синій костюм, на грудях у неи - Орден Леніна. Коротке волосся зачісане назад.

Це - Надія Трекова - голова Верховной Ради Білоруськои Радянськои Соціалістичнои Республіки. Надіи Трековій 29 років.

Надя Трекова народилась у робітничому селищі Ляхівці, на околиці Мінська.Їи батько був робітником на залізниці. Він старався, з усіх сил, щоб прогодувати вісім душ. Коли. Наді минуло 10 років, батько віддав ни у найми до куркуля. Вона мусила працювати з ранку до пізньои ночі: пасти свиней, виконувати най - бруднішу роботу. Попрацювавши рік, Надя одержала за роботу два пули борошна і трохи картоплі. Важко жилось дівчинці, але допомоги прокати було ніде. Тільки коли Червона Армія прогнала польських панів, Надя пішла від куркуля і вернулась до рідних. Вільне життя настало в сіми Трекових. Коли Надіи минуло 18 років, вона, скінчивши професійно - технічну школу, пішла працювати на фабрику «Октябрь». Тут вона в 1928 році вступила в комсомол. Вона стала гарною, бойовою комсомолкою. Працювала сумлінно, дбала про те, щоб проводились у життя цінні виробничі пропозиціи робітників.

Потім Надія Трекова чотири роки вела роботу в профспілковій організаціи. Вона була головою спілки швейників. З молодой комсомолки виросла міцна комуністка, здібний, енергійний працівник. Білоруський народ добре знає і любить Надію Трекову. Ось чому вона була обрана депутатом Верховной Ради БРСР.

... 25 липни 1939 року. Мінськ прикрашений флагами, портретами Сталіна і його соратників. Відкривається друга сесія Верховной Ради БРСР. Великий зал засідань заповнений депутатами. Рівно о 6 годині вечора за столом президіи появляється голова Верховной Ради БРСР Надія Трекова. В руках у неи аркуш паперу. Тут записані питання, які повинна розвязати сесія. Спокійно і упевнено звучит голос Трековом. Кожне слово пути в найвіддаленіших кутках залп. Кожне слово ни важливе. Затверджується державний бюджет республіки на 1939 рік. Обирається Верховний Суд. Вирішується питання про утворення Народного комісаріату автомобільного транспорту.

Бюджет Білоруськои республіки становитиме 1 міліард 301 міліон 464 тисячі карбованців. Яке багатство! На ці гроші будуть збудовані нові фабрики, заводи, будинки культури, лікарні, хати - читальні. У Білорусіи 7.000 шкіл, де вчиться понад міліон дітей. Цих шкіл буде ще більше...

До Трековом посилают записки. Депутати просить слова в дебатах. Люди схвильовані. Вони бачать за цифрами могутній ріст краини.

Надія Трекова підтримує найміцніший звязок з своими виборцями. ий пишут колгоспники, робітники, інтелігенти.

Добре, заможно живуть люди. Тому і запили в них великі. То треба збудувати новий будинок культури, то ноку школу. В Білорусіи є багато великих колгоспів - міліоне - рів - у них свои господарські і культурні справи, з якими вони звертаються до депутата Трековом.

... Зразу ж після того, як Червона Армія звільнила Західну Білорусію від панського ярма, Надія Трекова приихала в Білосток, щоб допомогти своим сестрам і брагам білорусам, всьому трудящому народу Західнои Білорусіи зажили так само щасливо і багато, як живе весь радянський народ.

На видповидальному посту

М ій батько все життя працював на залізничному транспорті. Стала залізничницею і я.

Ще на шкільній лаві я мріяла водити паровози, стояти коло диспетчерського пульту, формувати поизди. Я знала, що в нашій краині перед дівчатами відкриті всі шляхи - вибирай який завгодно. Скінчивши школу фабрично - заводського учеництва, я спочатку працювала слюсарем в паровозному депо, ремонтувала паровози. А через рік здійснила своє давнє бажання: стала помічником машиніста на паровозі.

Дівчина на паровозі! Старі машиністи спочатку скептично знизували плечима... Мене не переливали насмішки... Спокійно я робила свою справу, а в вільний час завжди поралась біля машини: кріпила гайки, робила дрібний ремонт, до блиску натирала мідні частини. 2 вересня 1934 року я вперше самостійно провела товарний поизд на дільниці в 90 кілометрів. На мене звернули увагу, почали писали в газетах. Виявляється, я була першею жінкою - машиністом у краині (до речі, тепер жінок, які працюють на паровозі, вже тисячі!).

• Страницы:
• 1
• 2
• следующая

Представьтесь или зарегистрируйтесь, чтобы участвовать в обсуждении.