Двома орденами нагороджено Всесоюзну Ленінську Комуністичну Спілку Молоді. За бойові заслуги на фронтах громадянськои війни комсомол одержав орден Червоного Прапора, а за ініціативу в справі соціалістичного змагання і ударництва, за трудовой героизм - орден Трудового Червоного Прапора.

В нашій краині праця стала справою честі, справою слави, справою доблесті і геройства.

Добре працювати

У вересневі дні цього року, коли наша славна Червона Армія перейшла кордон, щоб звільнити жителів Західнои Украини і Західнои Білорусіи від панського ярма, я з особливим хвилюванням читав газети. Вони розповідали, які радісні були зустрічі населення з червоними воинами, як жадібно прагнули люди узнали правду про Радянський Союз. Чер - воноармійців, командирів раз - у - раз зупиняли на вулицях і питали:

- Які умови праці на радянських підприємствах?

- Чи може радянський громадянин мати свои особисті речі, обстановку?

- Чи дозволяється мати грошей більше, ніж треба на харчування?

Багато з цих питань довели, що польські пани поширювали серед трудящих найогидні - шу брехню про СРСР. Червоноармійці і командири правдиво, докладно пояснювали все, що цікавило жителів Західнои Украини і Західнои Білорусіи.

Моя доля - доля рядового радянського громадянина, робітника - взуттєвика може бути ще одним прикладом, який показує, як живе і працює молодь у Радянському Союзі. Ось чому мені хочеться розповісти про себе.

Вісім років тому, шістнадцятирічним хлопцем, я поступив на Восьму взуттєву фабрику, що випускає гарне жіноче взуття. Мене почали навчати фрезерувати взуття. Насамперед треба розповісти про те, що являє собою наша фабрика.

Робочий день на фабриці починається рано, - о 7 - й годині ранку. Без пяти сім у цехах лунає дзвінок - на цей час усі робітники вже на місцях. Рівно о сьомій другий дзвінок, і в настаючій тиші пускається конвеєр.

Цехи просторі і чисті. Пильне повітря відсмоктується спеціальною витяжною установкою, а свіже подається нагнітною вентиляцією. Комісія, що відає охороною праці, стежить за безпечністю механізмів, за чистотою і порядком у цехах. У нас не було жодного серйозного нещасного випадку. Проте, на фабриці завжди відкритий медичний пункт. Кожний робітник, що почуває себе не зовсім здоровіш, одержує негайно безплатну допомогу досвідчених лікарів.

В десять годин пятнадцять хвилин знову дзвінок - перерва на сніданок. идальня у нас світла, простора, бездоганно чиста. Страви подаються доброякісні, поживні, за цим теж стежить лікар.

В десять годин пятьдесят хвилин знову всі коло верстатів і працюють до першои години дня. Рівно о першій - пятихвилинна перерва на куріння, а в дві години сорок хвилин по цехах лунає останній дзвінок. Всі приводят у порядок свои робочі місця і йдуть до вмивальників. Семигодинний робочий день скінчився. За двадцять хвилин цехи посилено провітрюються, прибираються і рівно о третій годині до роботи приступає друга зміна.

При фабриці утворено великий учбовий комбінат. Всі робітники мають можливість навчатися в цьому комбінаті або ранком, якщо вони заняті на виробництві у вечірню зміну, або ввечері, якщо вони працюють ранком. Тут вони підвищуют свою кваліфікацію, а ті, хто не скінчив середньои школи, дістают середню освіту. Сюди поступив учились і я.

Передусім я вирішив надолужити те, що прогаяв у дитинстві: скінчив середню школу. Крім того, почав відвідувати технічний кабінет. Устаткований він прекрасно - багато наочного приладдя, книг, спеціальнои літератури про досвід стахановців взуттєвои промисловості Радянського Союзу.

Заняття мене захопили, світогляд мій розширився. Я почав думали про те, як збільшити продуктивність праці на фабриці. Зважив, насамперед, свои можливості. Обміркував, як спростити прийоми роботи. Кінець - кін - цем шість рухів біля конвеєра я звів до трьох і за зміну обробив 1.400 пар взуття, при чому якість продукціи поліпшала. Це був всесоюзний рекорд. Наказом по фабриці мені винесли поляку і преміювали 500 карбованцами. Я почав добиватися, щоб рекордний виробіток став у мене звичайним, і в цьому році майже до - сяг цього. Мій середній заробіток становить зараз 1.100 карбованців на місяць.

Але мене, як і всіх, цікавлять не тільки технічні питання. Дуже часто після роботи ми ідемо або на лекціи, які влаштовуют для робітників і службовців фабрики, або на спортивні заняття. На фабриці є коровий і танцювальний гуртки, духовий і струнний оркестре. Є у нас і футболісти, ковзаняри, леикоатлети, важкоатлети, мотоциклісти. Я особисто займаюсь стрілецьким спортом.

Я люблю свою фабрику. Найсвітліші переживання звязані у мене з нею. Тут я виріс, став майстром своєи справи. Тут я став членом комсомольськои організаціи, що виховувала, направляла мене на моєму життєвому шляху. Тут мене прийняли нещодавно кандидатом у члени Всесоюзной Комуністичнои Партіи (більшовиків). Три роки тому я одружився з коханою дівчиною. У нас народився син - Вітуська. Дружина моя працює на швейній фабриці. Стахановка. З нами живе моя мати. Вона вже давно не працює - доглядає внука.

Цього року я пудово провів свій відпуск в Абхазіи, в місті Гудаути.

• Страницы:
• предыдущая
• 1
• 2
• 3
• 4
• 5
• 6
• 7
• 8
• следующая

Представьтесь или зарегистрируйтесь, чтобы участвовать в обсуждении.